24Лют
2017
Коментування вимкнено
Father and mother kissing daughter

Чого батьки не повинні казати своїм дітям

Усі батьки знають, що виховання дітей – дуже важке завдання. Воно вимагає безлічі щоденних зусиль, мудрості й терпіння. Іноді від перевтоми й відчаю в батьків просто опускаються руки. У результаті, спілкуючись із дитиною, вони вимовляють зовсім неприпустимі слова. Особливо небезпечними при цьому є висловлювання, які здатні завдати шкоди, нанести душевні або сердечні рани, рубці від яких можуть залишитись на все життя. Ось сім поширених помилок, яких припускаються батьки в спілкуванні зі своїми дітьми.

«Чому ти не можеш бути таким, як він (вона)?»

Порівняння з іншими – це найгірше, що ви можете зробити для вашої дитини. Твердження на зразок «Він набагато краще, ніж ти» або «Чому ти не можеш бути схожим на твого брата?» завдають дитині більше болю, ніж ви можете навіть собі уявити. Кожна дитина має власну індивідуальність і дуже хоче її зберегти. Порівнюючи її дії з діями інших дітей, ви тільки демотивуєте її, унаслідок чого вона буде відчувати себе в тіні тієї людини, з якою її порівнюють, з усіма можливими наслідками.

«Ось прийде батько, і я розповім йому про твою поведінку!»

Іноді діти припускаються помилок і поводяться так, що ви не можете впоратися з ними поодинці. Тоді єдине, на що ви помилково розраховуєте, – це звернення до їхнього почуття страху. Кажучи дитині: «Я все розповім батьку, коли він повернеться додому», ви можете ненадовго зупинити прояви її небажаної поведінки, але при цьому проявите власне безсилля. Більше того, якщо тато дитини – людина сувора і насварить її за вашим звинуваченням, поруч з вами дитина буде жити з постійним відчуттям страху й почне приховувати свої вчинки.

«Не плач!», «Не рюмсай!»

Дітям властиво іноді плакати. Вони набагато вразливіше, ніж дорослі, і навіть така дрібниця, як зламана іграшка, може викликати в них потік сліз. Коли ви бачите, що ваша дитина плаче, краще притисніть її до себе й утіште; не варто вимагати, щоб вона припинила плакати. Поставте себе на місце дитини, і ви зрозумієте, через що вона проходить і що відчуває в даний момент.

«Невдаха!», «Нещастя моє!»

Останнє, що дитина хоче почути від своїх батьків, – це те, що вона невдаха. Дітям потрібен час, щоб виконувати свої завдання, і, звісно, вони не завжди відмінно справляються з ними. Діти вчаться поступово, докладаючи чимало зусиль. Якщо ми станемо судити їх надто рано, це завадить їхній мотивації, і вони втратять віру у свої здібності назавжди.

«Не чіпай мене!», «Дай мені спокій!», «Я зайнятий(а)!»

Працювати на роботі, займатись домашніми справами й виховувати дітей ніколи не було легким завданням. Цілком зрозуміло, що вам не вистачає 24-х годин, щоб виконати все задумане, але робити це чи надолужувати за рахунок дитини не рекомендується. Ваша дитина залежить від вас багато в чому, і якщо вона приходить до вас зі своєю проблемою, нехай навіть і недостатньо серйозною, на ваш погляд, а ви відправляєте її ні з чим, навіть не вислухавши, вона може подумати, що ні вона, ні її проблеми для вас не важливі.

«Мені все одно!»

Якщо в попередньому випадку йшлося про те, що в батьків не вистачає часу для того, щоб займатися проблемами своїх дітей, то в цьому випадку в них може цілком вистачати часу, але не вистачає бажання для цього. Діти живуть у своєму власному світі, зі своїм власним колом проблем. Коли дитина приносить їх вам, і ви кажете, що вам вони не важливі й не цікаві, це може завдати їй болю, адже в неї більше немає нікого, до кого вона могла би прийти з усім цим. Вам треба проявляти хоча б невеликий інтерес!

«Чудова робота!»

Хоча кожна дитина буде рада почути від своїх батьків, що добре попрацювала, насправді така похвала не завжди доречна. Велику похвалу необхідно зарезервувати для реально великих зусиль. Заохочення дитини за «чудову роботу» без підстави тільки підвищить її очікування почути похвалу щоразу, коли вона робить щось, незалежно від того, наскільки це відповідає користі справи та її зусиллям. І хоча важливо заохочувати всі зусилля дитини, не менш важливо підібрати правильні слова для того, щоб не нашкодити їй надмірною похвалою.

Уважність у спілкуванні з дитиною може не тільки зміцнити стосунки батьків та дітей, а і привести останніх до дуже оптимістичних результатів. Звертайте увагу на те, чого вимагає від вас ваша дитина, й намагайтесь бути їй корисними. Пам’ятайте про те, що ви – перша надія ваших дітей, вони дуже багато чого чекають від вас. Ви зможете цілком виправдати їхні очікування, якщо будете знати, як реагувати на них.

За матеріалами: http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/3105/